субота, 9 лютого 2013 р.

З почином!
Відбулася презентація нашої першої поетично-пісенної книги «НЕБО — ВИЩЕ ТАМ, ДЕ МИ!»

Дякуємо всім, хто був з нами!








                      ПІСЕННИЙ  ЗАЖИНОК  НА  ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ  НИВІ
                                                                    
     У клубі цікавих зустрічей «Візит» дев’ятикласники 33-ї сімферопольської загальноосвітньої школи з великим інтересом і без перебільшення із захопленням ознайомилися з творчим доробком головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качули. Зустрілися не стільки як з газетярем, заслуженим журналістом України, а й як з поетом-піснярем. Хоч, відверто кажучи, саме завдяки і його старанням та наполегливості досі виходить єдина на півострові україномовна газета.
     Вона інформує кримчан про події культурного та духовного життя як у республіці, так і за її межами. На її сторінках опубліковано чимало досліджень з історії, мови, літератури, побуту. Вона стала своєрідним посібником для викладачів, студентів, школярів. «Кримська світлиця», певно, єдине періодичне видання, яке уже багато років проводить різноманітні конкурси для дітей та юнацтва. Серед них — мовно-літературні та пісенні «У тебе є пісня – до душі стежинка!», «Караоке у «Світлиці». Діти не тільки Криму, а й із сусідніх регіонів залюбки беруть в них участь. Бо для них то віддушина у наш суворий комерційний час.
     Як зазначила директор ЗОШ № 33 Людмила Горб, добре, що саме ця газета, на відміну від багатьох інших, так глибоко порушує проблеми духовності, культури, інтелекту. Саме цього нині не вистачає підростаючому поколінню. А заступник голови Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України Михайло Вишняк, представляючи Віктора Качулу як поета-пісняра, зазначив, що «Кримська світлиця», яку він редагує, попри намагання недоброзичливців, впевнено і несхибно стоїть на українських державницьких позиціях, доносить до мешканців Криму слова правди.
     Та все це, як і належить на таких зустрічах, — традиційна преамбула. Головне – пісні, глибокі, проникливі, такі, що беруть за душу. Одразу скажу, Віктор Качула сам їх пише, сам же кладе на музику, частенько сам співає в колі друзів, граючи на гітарі. Таке поєднання свідчить про нього як про людину всебічно обдаровану. Останнім часом усе частіше пісні на слова і мелодії батька на професійному рівні виконує донька Юлія, студентка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Цього разу перед старшокласниками пролунали у її виконанні батькові пісні «Мамо, вічно будь…», «Мрія», а також «Облака», «Первой учительнице» та інші. А ще учням був продемонстрований відеозапис пісні «Алексею Миролюбову – устоявшему, несмотря ни на что…», присвяченої В. Качулою нашому земляку-кримчанину, воїну-«афганцю», який втратив в Афганістані ноги, але не загубив віри в життя, знайшов своє місце в ньому, виростив разом з дружиною двох дітей, має вже трьох онуків. Присутні на зустрічі були просто вражені цією непростою житейською історією, проникливо оспіваною В. Качулою.
     Першу свою поетичну збірку Віктор Качула назвав «Небо – вище там, де ми!». Її він разом з диском власних пісень подарував школі. В ній чимало віршів та пісень, написаних російською мовою. Це ще раз свідчить про те, що всілякі звинувачення його з боку деяких проросійських недругів у різних «фобіях» та «ізмах» безпідставні, надумані, кон’юнктурні.
     Його вірші-пісні, емоційно наснажені, беруть за душу і хвилюють розум. Що не вірш – то конкретний ліричний образ з філософським осмисленням дійсності. Наприклад, поетично-пісенний твір «Батькова наука» – то своєрідна сповідь сина перед батьком, який усе своє життя вирощував хліб та до хліба. Так склалася доля Віктора Качули, що він не став хліборобом. Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету він подався на газетярську ниву, яку вже багато літ засіває та леліє. Але батькова наука і тут йому знадобилася. Віктор Володимирович промовляє-співає:

Ти ж мене від свого поля
В світ оцей благословив,
Щоби небо я, як долю,
За тобою підхопив.
Як не колосом – так віршем!
Слово першим все ж було.
Щоби більше неба, більше
Над Вітчизною цвіло!

У цих рядках закладено великий смисл. Так його ростили-виховували. А в іншій пісні «Мамо, вічно будь…» Віктор Качула продовжує цю важливу для нинішнього суспільства тему – які яблуні, такі й яблука. Він пише:

В світі стільки того снігу –
На весь світ зима.
Мамо, я з зимою тою
Б’юся недарма.
Коли серцем від негоди
Тебе заступлю,
Може, мамо, я хоч трохи
Кращим світ зроблю!

Так поет-пісняр бачить своє кредо, власне призначення на Землі. Це важко, інколи ризиковано, але так необхідно для кожного з нас, для нашого суспільства, для Криму і України в цілому.
Сподіваюсь, що за цією першою збіркою з’явиться наступна. Цього й хочеться побажати талановитому авторові. Людям сьогодні дуже потрібні мудрі, добрі та щирі вірші й пісні. Адже, як він каже, «батьку, я ж із твого тіста!». А значить, роститиме пісню, як батько — хліб.
Добрі відгуки пролунали на адресу Віктора Качули від учасників шкільного клубу зустрічей. Дехто так прямо й сказав, що його пісні надихнули і їх на творчість. Що ж, можливо, через певний час і вони запросять його на власний вечір поезії чи прози. Як мовиться, дай-то, Боже.

Віктор СТУС,
член Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України