Викладацький період життя. Випадок, доля, чи збіг обставин посилає мені дуже різних учнів. Цікаво за ними
спостерігати, вивчати. Деколи не можу повірити, що в ті ж 13, та що там казати –
навіть у 6 років – це вже абсолютно сформовані особистості. Звісно, батьки,
середовище будуть їх ще, на жаль, шліфувати, обточувати, а життя обпече, як
глину, до затвердіння, тоді вже щоб змінити форму буде лише один спосіб –
розбити…
Відчуваю
колосальну відповідальність. Вони наслідують, вони прислухаються, так хочеться їм
побільше сказати. Так хочеться, щоб вони робили менше помилок і зуміли втілити
щось дійсно значне і важливе. Якби ж знати всі ті відповіді…
