"Щасливий, що вкраїнську душу маю..."

* * *
Я дякую судьбі за все, що маю.
Що справдилось чимало заповітних мрій.
Було, дитям в геологи збираюсь,
Але й донині в цій професії я свій.
А ще залюблений у слово мами
І рідну пісню у сокільському садку.
Сповідуюсь в поезії, як в храмі,
Своїй землі, яку люблю зі сповитку.
Я — часточка козацької родини,
Яку сибірські прорідили табори,
Котра служила чесно Україні,
Кремлівських зір не шанувала кольори.
Подяку небу за дітей складаю,
За їхнє сонячне тепло в моїй зимі.
У ньому від негоди воскресаю,
Від спроби вкоротити календар мені.
Та і любов недоля не покрає,
Бо скарб той донечкам у серці прихистив.
Щасливий, що вкраїнську душу маю,
Що рими серця до пісень приворожив.

Євген Гущин

18 грудня у будинку Національної спілки письменників України відбувся творчий вечір поета Євгена Гущина.
Зі вступним словом виступив голова Київського міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, відомий український мовознавець, перекладач Іван Пилипович Ющук. Ознайомив із творчістю Євгена Гущина письменник, лауреат літературної премії ім. Лесі Українки, заслужений журналіст України Василь Василашко: «Душа співає, коли читаєш вірші Євгена Гущина, відчувається природний зв’язок з мелодикою і задушевним змістом, іноді драматизмом, щирим патріотизмом. Євген Михайлович за професією – геолог, за покликанням – поет. І не тільки поет-лірик, але і бунтар. В ньому нуртує гнівний протест проти несправедливості. Цей протест виходить з надр душі саркастичним висловом, іронічною посмішкою чи дружнім кепкуванням, залежно від ступеня небезпеки влади, на яку він націлює своє зболене перо.
Євген Гущин у своїй поезії торкається тем любові, материнства, святого обов’язку перед Батьківщиною, попередніми поколіннями, зв’язків у родинному колі. Вірші поета більше наспівні, тому вони стали текстами щемливих і пам’ятних пісень».
Ознайомитися з пісенною творчістю поета змогли усі присутні на його творчому вечорі. Зі сцени лунали пісні на слова Євгена Гущина «Журавлине безсмертя» та «Дзвінковий рушничок» у виконанні автора музики, співака, заслуженого артиста України Анатолія Кобзаря. Заслужена артистка України Алла Васик натхненно заспівала пісні «Чураївна», «Білі айстри», «Героям – слава!» (остання присвячена нашим героям – воїнам УПА). До цих пісень написав музику композитор Віктор Вовк, який у складний час, пов’язаний із втратою зору і практично втратою слуху, приборкавши відчай, нестримно поринув у творчість. Він міг, забувши про час, зателефонувати о другій-третій ночі, щоб поділитися з поетом новоствореною мелодією. Прозвучала у виконанні Алли Васик прекрасна лірична композиція на музику Анатолія Стратілата «Пісня скрипаля».
Євген Михайлович походить з козацького роду, виховувався в родині потомствених козаків, які колись служили в сокільській козацькій сотні. Звичайно, не могли не народитися такі рядки:

Наснився сон…Я – на баскім коні…
Кільце опричників Петрових стисло.
І тануть сили, губляться в мені,
І завойовники, мов ніч, нависли.
Тримає шаблю ще моя рука.
Встигає креслити спасенне коло.
А за плечима – Ворскла говірка –
Там переправа…відступ у недолю…
Переволочине… Запеклий бій…
Останній бій Мазепиного війська…
Вцілілі, мов у журавлиний стрій,
Єдналися злетіть у даль чужинську.
Рука вуздечку втомлено трима.
Цим боєм до рятунку шлях відкрило.
Тоді у долі успіху катма,
Як із сідла скида нечиста сила.
…Погойдуюсь ритмічно на коні…
Копита… Стук…Немов крапки в минуле…
…Втікає сон, де я був на війні,
Яку сучасні круки призабули…

Ці слова стали епіграфом наступної пісні «Вогнем і мечем», яку виконав співак, композитор, аранжувальник Юрій Васильківський.
Євген Михайлович багато віршів присвятив своїм донечкам, меншенькій Тетяні та старшій Людмилі, яких він обожнює і черпає з цієї найсильнішої батьківської любові силу, емоції, натхнення. Саме для них прозвучала зі сцени пісня «Донечці».
Зі словами привітання виступили: письменник із Тернополя Володимир Кравчук, лауреат премії ім. Степана Руданського поетеса Валентина Козак, генерал-отаман козацького товариства імені Івана Сулими м. Києва Анатолій Соловей.
На музику Андрія Пастушенка прозвучали пісні «Воскресіння любові» у виконанні Юлії Качули, «Падав сніг», «Тобі», «Вірую» у виконанні заслуженого артиста України Віктора Кавуна, «Цвіт кохання», яку виконала артистка театру і кіно, співачка Алла Загинайко. У її ж виконанні гості почули пісню «Львівська елегія» на музику Ірини Лебедєвої-Кантен.
Вразила присутніх своєю експресивністю, наповненістю духу і сили пісня «Козацька честь», музику до якої написав Анатолій Стратілат, а професійно виконав Віктор Кавун.
Наступна пісня «Родинне джерело», яку щиро зустрічали глядачі концерту, була написана до 800-річчя рідного містечка Євгена Михайловича Бібрка Львівської області, де він народився. Заключна пісня концерту «Солов’їна родина», написана у співавторстві з композитором Анатолієм Кобзарем, зібрала на сцені усіх артистів, яких глядачі довго не відпускали гучними оплесками.
«Слова збираю, мов скарби…» — пише Євген Гущин. Геолог, який присвятив себе вивченню надр рідної землі, поет, котрий прагне проникнути у надра людської душі, що вболіває за долю України, пісняр, який щирим словом, правдивістю, сонячністю змушує серце усміхатися і сподіватися тільки на краще. «Я народивсь для України, як мінімум, на три життя», — стверджує поет. І ми віримо йому.

Юлія КАЧУЛА

стаття на сайті газети "Кримська світлиця" -
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11225

відео творчого вечора -
http://www.youtube.com/watch?v=qPS8RCWoLQk