НЕБО — ВИЩЕ ТАМ, ДЕ ВИ!

«НЕБО — ВИЩЕ ТАМ, ДЕ ВИ! — ДОБРІ, ЧЕСНІ, ПОРЯДНІ, РОБОТЯЩІ, ТАЛАНОВИТІ, ЩЕДРІ, БАГАТІ ДУШЕЮ ЛЮДИ!» — так перефразував назву своєї першої поетично-пісенної збірки головний редактор «Кримської світлиці», Заслужений журналіст України Віктор Качула, звертаючись до глядачів зі сцени 8-го гарнізонного будинку офіцерів у Сімферополі, де минулої п’ятниці відбулась презентація його книги та аудіодиска з авторськими піснями, записаними разом з донькою Юлею.

У перший день весни в гостинному залі 8-го гарнізонного Будинку офіцерів зібралися школярі, студенти, громада — усі «світличани» — на концерт-презентацію Віктора Качули та його доньки Юлії. Ведучі розпочали свято віршем В. Качули, якого він написав понад 30 років тому – ще у далекому 1982 році:

Чи то зимовим сном заснули?
Вчора ще лютневі
снились сни —
Що забули, мила,
ми ж забули,
Що сьогодні —
перший день весни!

— Давайте зараз з-під нашого кримського неба подумки перенесемося під небо волинське, — говорять ведучі — методист Будинку офіцерів Руслана Сулейманова та вихованець театральної студії «Світанок» Олександр Поліновський, — звідки родом Віктор Качула, де залишилися його старенькі батьки, де його мала Батьківщина, куди він постійно повертається у думках і в творчості. Давайте пригадаємо наше земне коріння, вклонимося нашим сільським дідусям і бабусям, нашим батькам — їм усім присвячується пісня «Яблуневий рік» на слова і музику Віктора Качули, яка зараз прозвучить...
Пісні під гітару — вірші та музику — Віктор Качула почав складати ще у Шацькому лісовому технікумі, розташованому біля знаменитого озера Світязь, де здобував свою першу освіту. Згодом – строкова служба в Групі радянських військ у Німеччині, робота у лісництві, а потім у районній газеті на Волині, навчання на факультеті журналістики в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, а далі – Крим. І скрізь писав вірші, пісні – їх, напевне, вже далеко за сотню, багатьом – вже по кілька десятків років.
І ось через стільки літ – лише на початку цього року Віктор Качула випустив свою першу поетично-пісенну збірку «НЕБО – ВИЩЕ ТАМ, ДЕ МИ!» з диском авторських пісень, який йому допомогла записати донька Юлія, студентка факультету естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Тож тепер вже було з чим виходити до людей!
А їх, вдячних слухачів, що прийшли на концерт привітати авторів, було навіть більше, ніж на останньому нашому «світличному» святі — на ювілеї газети. Серед них архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент та отець Іван з Перевального, котрі назвали вірші та пісні В. Качули духовними і благословили автора на створення нових книг. Завітав на свято й перший заступник Постійного Представника Президента України в Криму Володимир Дегтярьов, який зачитав привітання від Представника Президента Віктора Плакіди:

«Шановний Вікторе Володимировичу! Прийміть сердечні вітання з нагоди презентації першої поетичної збірки «Небо — вище там, де ми!»
Ви — яскрава особистість, творча людина, істинний патріот, чий життєвий шлях є прикладом високого подвижництва.
Тепло Вашого серця, яке залишається на сторінках яскравих творів, допомагає кожному з нас плекати в серці любов до рідного краю, до Батьківщини.
Дозвольте висловити щиру вдячність за багатогранну діяльність, вірність покликанню, активну громадянську позицію, за те, що Ви рік за роком робите значний внесок у розвиток інформаційного простору Криму і України.
Від щирого серця бажаю нових успіхів та звершень, здійснення бажань, творчого настрою й натхнення!
Міцного здоров’я Вам і Вашим рідним, щастя і добробуту!»

А побачила світ перша книга В. Качули завдяки відомому кримському видавцеві, директору видавництва «Доля» Валерію Басирову. Кажуть, що В. Качула натрапив на видану раніше Валерієм Басировим книгу з аудіодиском – і загорівся цією ідеєю. А ще відомо, що у цьому році це взагалі перша книга, видана «Долею». Тож спасибі Валерію Магафуровичу Басирову і його видавництву «Доля» за таку вдячну долю для виданих ним книг!
Допомагали пісням Віктора і Юлії Качул «ставати на крило» педагоги сімферопольської музичної школи № 4, у якій Юля навчалася по класу фортепіано. Зокрема, саме викладач Ніна Юріївна Бакши підказала ідею створити дует гітари і домри, з якими Юля співала пісні «Повертайтеся, лелеки!», «Мрія» — і почала перемагати з ними на різних конкурсах ще у той час. А на концерті юні вихованці музичної школи № 4 разом з Юлею виконали «Песенку о неговорящем попугае» на слова і музику Віктора Качули.
Зовсім по-новому прозвучала пісня В. Качули «Повертайтеся, лелеки!» у виконанні заслуженого працівника культури, лауреата премії АРК Ореста Мартиніва.
Вірш «Додому» з книги «Небо – вище там, де ми!» прочитав вихованець зразкової театральної студії «Світанок» Артем Жученко (керівник студії – заслужений працівник культури України Алла Петрова).
Коли волинського хлопця Віктора Качулу призвали до армії, солдатська доля занесла його аж до Німеччини, в Групу радянських військ, де 2 роки відслужив танкістом. Зрозуміло, що робочою мовою в армії тоді була російська, тому писав танкіст Качула для своїх колег по службі здебільшого, звісно, російською. Пісні про службу, а також ностальгійні, про рідний дім, Батьківщину, які залишилися далеко, про кохання, яке було недосяжне. Про те, що всі перешкоди і випробування буде подолано, і все буде добре в цьому житті! Ось, наприклад, як у пісні «Облака», яка тепер, більше ніж через 30 літ підняла настрій усім присутнім у залі. Пісню заспівала Юлія Качула, а підтанцьовували їй багаторазові чемпіони України, Криму, фіналісти Кубка світу з бальних танців Анаіт Погосян та Павло Козаченко.
Який же тісний цей світ! Хіба чверть століття тому, в далекій Німеччині, міг подумати солдат Віктор Качула, що колись у Криму зустрінеться, можна сказати, з однополчанином, і той сьогодні на концерті читатиме його солдатські вірші! Заслужений артист АРК, працівник Всекраїнського інформаційно-культурного центру Аркадій Вакуленко, який також служив колись у Німеччині, прочитав вірш В. Качули «Комбату».
Потрапивши після університету за розподілом на роботу до Криму, Віктор Качула працював в обласній молодіжній газеті. І часто бувало так, що теми своїх газетних публікацій продовжував у віршах чи піснях. Один з таких прикладів – пісня, присвячена воїну-«афганцю» Олексію Миролюбову, який втратив в Афганістані обидві ноги, але не скорився долі, а залишився в строю, знайшов своє місце в житті, виховав з дружиною Оленою двох дітей, а тепер має вже трьох онуків! В Нижньогірську, де живе Олексій Миролюбов, створюється Музей ветеранів Афганістану. На прохання організаторів Віктор Качула подарував музею книгу, в якій є вірш, присвячений їхньому герою-земляку Олексію Миролюбову.
Вірш Віктора Качули «Алексею Миролюбову, устоявшему, несмотря ни на что…» щиро, проникливо — до сліз! — прочитав вихованець зразкової театральної студії «Світанок» Арлен Юнусов.
Не знати, як склалася б доля Олексія Миролюбова, якби не було у його житті ангела-охоронця — дружини Олени, з якою вони дружили з 5-го класу, яка дочекалася свого Олексія з Афганістану, не покинула покаліченого, підставила плече і душу. Пісня Віктора Качули «Розминулись, розійшлись…», яка прозвучала у виконанні Юлії, була написана задовго до знайомства з подружжям Миролюбових, але вона – ніби про них...
Вірш В. Качули «Про слова» прочитала Юлія Харьковська зі зразкової театральної студії «Світанок». А про те, як вправляється зі словами автор, розповів Данило Андрійович Кононенко, відомий кримський поет, колега по «Кримській світлиці», незмінний редактор відділу літератури, шеф-редактор «Джерельця», заслужений журналіст України, автор передмови до цієї книги.
Вірш В. Качули «Сум» — написаний – увага! – ще аж у 1975 році, в технікумі — прочитала вихованка студії «Світанок» Марія Шевченко. А вірш з такою вже дорослою, трагічною назвою — «Я вчора вмер…», написаний майже через 20 років, у 1994-му, прозвучав у виконанні ще одного «світанківця» Олександра Поліновського.
То які ж вірші у автора кращі – дорослі, сучасні чи написані ще у дитинстві, в юності? І коли вже можна починати писати книжки? Про це говорив зі сцени Михайло Якович Вишняк, поет, літературознавець, критик, голова творчого об’єднання україномовних письменників Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України.
Допомагав Віктору і Юлії Качулам з написанням музичного супроводу до пісень сімферопольський музикант, звукорежисер, аранжувальник, продюсер Дмитро Молчанов. На святі Д. Молчанов розповів, що йому дуже приємно було співпрацювати з такими талановитими авторами, які приходили до нього вже практично із повністю сформованими музичними творами.
А ще на концерті прозвучала пісня «Зоря», яку написала донька Віктора Качули – Юлія. Усім присутнім на святі мамам, і своїй мамі — Галині Володимирівні, учительці української мови та літератури сімферопольської школи-гімназії № 25, Юля присвятила зворушливу пісню-молитву «Мамо, вічно будь!», яку В. Качула написав своїй неньці до 70-літнього ювілею. Під час звучання пісні у багатьох блищали сльозинки на очах...
А на завершення концерту Юлія та Віктор Качули заспівали пісню «Батькова наука», рядки з якої — «НЕБО – ВИЩЕ ТАМ, ДЕ МИ!» — дали назву цій першій пісенно-поетичній книзі. «Небо — вище там, де Ви!» — добрі, чесні, порядні, роботящі, талановиті, щедрі, багаті душею люди!» — з такими словами звернувся до усіх присутніх автор. А ще Віктор Качула подякув за допомогу з виданням книги, за підтримку, популяризацію, організацію заходу, зокрема, працівникам ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр», Кримському республіканському осередку міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», колективу 8-го гарнізонного Будинку офіцерів. «Ми щиро дякуємо усім, хто прийшов підтримати наше Слово, нашу Пісню! — сказав наостанок Віктор Качула. — І якщо після цього концерту весняне кримське небо здасться вам хоч трішечки вищим, значить, все це було недаремно!».

Любов СОВИК

стаття у "Кримській світлиці" http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11519