7 березня у прекрасному залі Кримського академічного російського драматичного театру імені Горького відбувся заключний гала-концерт Міжнародного конкурсу вокалістів «Сузір’я Тавриди», присвяченого пам’яті народного артиста СРСР Юрія Богатикова. Понад 150 учасників з Ялти, Євпаторії, Сак, Красноперекопська, Джанкою, Старого Криму, Керчі, Бахчисараю, Алушти, Нижньогірського, Красногвардійського районів Криму та з Херсонської області зібралися у кримській столиці, щоб позмагатися за право називатися найкращими вокалістами.Я почула про цей конкурс від своїх знайомих з Кримського університету культури, мистецтв і туризму, про яких колись вже писала у «Кримській світлиці». Мені запропонували розповісти про нього в нашій мистецькій газеті, бо й справді, конкурс «Сузір’я Тавриди» був започаткований у 2007 році саме з ініціативи ректора Кримського університету культури, мистецтв і туризму, заслуженого діяча мистецтв України Ірини Андронової та втілений у мистецьке життя заслуженим працівником культури АР Крим, викладачем університету Катериною Альохіною.
Та, власне, справа не в авторстві, а у тій благородній меті, яку у наш «маломистецький» час переслідує конкурс, а це - пошук талановитих молодих виконавців, розкриття їхніх творчих здібностей, сприяння їх подальшому розвитку і формуванню творчого потенціалу підростаючого покоління (в конкурсі можуть брати участь як маленькі - з 6 років, так і дорослі - старші 18 років виконавці).
Основні завдання конкурсу - популяризація дитячої і юнацької творчості, залучення до співпраці з обдарованими виконавцями-початківцями провідних фахівців культури, діячів мистецтв, створення умов для популяризації патріотичної творчої спадщини Юрія Богатикова.
Дійсно, до складу журі організатори запросили справжніх фахівців кримської «культурницької ниви»: народного артиста України Валерія Карпова, заслужених артистів України Юрія Лопушанського, Дмитра Римарева, Руслана Алієва, заслужених працівників культури АР Крим Катерину Альохіну та Світлану Дункевич, заслужених артисток України Наталю Безкоровайну, Катерину Басаргіну, Лілію Тітову, заслужену артистку АР Крим Наталю Крет. А ще зацікавило мене «Сузір’я Тавриди» тим, що почесним головою журі конкурсу (і, зрозуміло, головним спонсором) є народний депутат України і «головний кримський комуніст» Леонід Грач. Напевне, й це не в останню чергу вплинуло на моє остаточне рішення не лише написати про пісенний конкурс «Сузір’я Тавриди», спробувати заглянути у його «душу», але й... взяти участь у конкурсі самій.
«Журналіст змінює професію» - я чула про такий прийом у професійній журналістиці, коли для того, щоб краще висвітлити якусь подію, репортеру треба проникнути в її серцевину, стати учасником того, що відбувається. І справді, моя концертна «уніформа» дозволила глибше «зануритися» в атмосферу конкурсу, проникнути в його закулісся, «переварити» разом з учасниками всі ті переживання, емоції - від сліз розчарованих до переможних, щоб зрозуміти й зробити висновок: таких конкурсів, як «Сузір’я Тавриди», нам сьогодні дуже не вистачає - що б там хто не казав про «радянську» естраду і про творчість одного з яскравих її представників, чиїм іменем і названий конкурс.
Чому «Сузір’я Тавриди» присвячене пам’яті народного артиста СРСР Юрія Богатикова, пояснила, відкриваючи конкурс, міністр у справах молоді, сім’ї та гендерної політики АР Крим Тетяна Єжова: «За величний, могутній, неповторний голос народ дав високе звання Юрію Богатикову, назвавши його «маршалом радянської естради». Я пишаюся тим, що естафету добра, таланту Юрія Богатикова підхопила молодь. З року в рік відкриваються такі таланти, такі зірочки з’являються на кримському небосхилі, що дійсно біля планети Богатикова сьогодні вже сяє прекрасне юне сузір’я! Ім’я Юрія Богатикова тісно пов’язане з кримською землею. Протягом 18 років він був солістом Кримської державної філармонії. Йому належить ініціатива створення фестивалю «Пісні моря», який став традиційним у Криму. Співак також стояв біля витоків створення республіканської програми «Нові імена Криму», що проводиться з 1992 року. З цього ж року артист обіймав посаду художнього керівника у Кримській державній філармонії з проведення фестивалів і різноманітних мистецьких заходів. Красивий голос і глибокий внутрішній зміст, що вкладався ним у кожну пісню, завоювали і міжнародне визнання, і всенародну любов на своїй землі. Тому Юрій Богатиков був улюблений і затребуваний глядачами до останнього дня свого життя».
Потім на урочистому відкритті конкурсу у залі Кримського університету культури, мистецтв і туризму співали вже відомі читачам «Кримської світлиці» студенти університету Федір Марченко, Дмитро Босулаєв та Олексій Чирков. Показали учасникам справжній майстер-клас своїми виступами «заслужені й народні» члени журі конкурсу. А невдовзі на сцену вийшли самі конкурсанти. Ось тут я вже попрацювала за кулісами! Дуже цікаво було спіл¬куватися з конкурсантами – у кожного своя історія, свої плани на майбутнє, погляди на життя і мистецтво, свій вибір репертуару. Хтось приїхав до кримської столиці для оцінки своїх вокальних здібностей, хтось - за досвідом, були й такі - щоб просто розважитися, та більшість, звичайно ж - заради перемоги.
Конкурс складався з двох турів: у першому (відбірковому) вибрали найкращих учасників, у другому (заключному) шляхом відкритого голосування за десятибальною шкалою журі визначило переможців. Гран-прі і 10 тис. грн. від почесного голови журі Л. Грача за виконання пісні з репертуару Ю. Богатикова «Золотая Керчь» отримав студент університету культури Олексій Чирков (у нашій газеті кілька тижнів тому було опубліковане інтерв’ю з Олексієм - як у воду дивилася «Світлиця»!).
Я на конкурсі співала батькову пісню «Мамо, вічно будь!» і несподівано (кланяюся журі за високу оцінку нашої з татком творчості!) отримала перше місце. Але найбільшу перемогу - ще одне Гран-прі від Кримського університету культури, мистецтв і туризму здобув 11-класник Сергій Сидоренко з села Михайлівки Нижньогірського району, який ще у відбірковому турі вразив усіх незвичайним, красивим, мужнім (незважаючи на юний вік) голосом.
Разом із дипломом переможця Сергій Сидоренко отримав право безкоштовного навчання в Університеті культури: цього року, після закінчення школи, він буде автоматично зарахований на перший курс факультету «Музичне мистецтво» - «Естрадний спів».
Вже у ранзі не колеги-конкурсантки, а журналістки я взяла у переможця невеличке інтерв’ю.
- Сергію, признавайся: ти їхав на цей конкурс тільки за перемогою?
- У першу чергу – себе показати й інших подивитися, досвіду набратися, творчо збагатитися. Пошукати людей, які можуть підтримати мою мрію бути співаком, повчитися у них. Мені дуже сподобалося, що на цьому конкурсі всіх вислуховують, кожному дають шанс, все дуже чесно, непідкупно, всім дають оцінку, якісь поради доброзичливі. Бо не секрет, що для більшості учасників величезна проблема не тільки записати пісню, а взагалі «мінусовку» знайти. А тут - стільки досвіду!
- Та все ж таки - чи розраховував ти на такий, можна сказати, феноменальний результат: ти ж собі студентство виспівав!
- Звичайно, хотілося якоїсь, хоч маленької, перемоги - щоб повертатися додому з високо піднятою головою. Та я й подумати не міг, що виграю Гран-прі! І ще один мій здобуток - це досвід. Такі перемоги дуже важливі для впевненості у своїх силах. Це такий крок уперед, коли людина перемагає себе, свій страх, не боїться публічно виступати, та ще й отримує задоволення від того, що дарує справжнє свято людям.
- Вже уявляєш себе студентом? А як батьки поставилися до такої новини?
- Ми живемо тільки з мамою, тож у мене не було ніяких шансів вступити до університету за гроші. Мама дуже зраділа, а я зараз почуваюся настільки натхненно, вільно! Так радісно на душі, я впевнений у завтрашньому дні, що все буде добре, що я вже студент! Ми повірили з мамою в те, що гроші – це ще не найголовніше у житті, цей конкурс, напевне, не тільки мені продемонстрував, що здібності, талант - це теж справжнє багатство!
- Кажуть, що не ми дороги вибираємо, дороги вибирають нас. А що б ти робив, якби, не дай Бог, не виграв? Чи не довелося б закопувати свій талант?
- А от це, кажуть, гріх! Те, що я співаю, де тільки запросять, намагаюся брати всюди участь - і з творчими колективами, і як соліст, та й взагалі, те, що приїхав на цей конкурс – це мій вибір, я сам вибрав собі цю співочу дорогу. Я обов’язково розвивав би те, що мені дав Бог, не зупинився б на півдорозі, навіть якби не став переможцем.
- Ти добре знаєш, які пісні співав Богатиков, що це за співак? Чи все з його пісенної спадщини міг би взяти до свого репертуару?
- Юрій Богатиков співав патріотичні, військові пісні. «На безымянной высоте», «Экипаж», «Весна сорок пятого года», дуже гарні українські пісні «Три поради», «Два кольори». Таких пісень у нього десятки, якщо не сотні! Вони змістовні, розкривають голос і душу. Та я ще співатиму їх!
- А чи заспівав би ти, скажімо, як Богатиков, «Песню о советских чекистах»? Ти взагалі знаєш, хто такі - чекісти?
- Ну, Микола Хвильовий теж про чекістів писав. Час був тоді дуже непростий, система страшна. Я знаю, що чекісти людей безвинних розстрілювали, але ж були серед них і справді «рыцари без страха и упрёка» - це вже від особистості залежало. Звичайно, піднімати на щит убивць я не зміг би, бо це - ніби глузування над трагедією, над чиїмись скаліченими чи вбитими душами, життями. Мені хотілося б співати пісні, які не завдають комусь болю, а роблять людей і цей світ кращими.
- А які пісні української чи зарубіжної естради ти любиш?
- Я люблю пісні ліричні, душевні, з широким діапазоном. Останнім часом мені дуже подобаються виконавці оперного стилю, їхні композиції. Особливо італійський гурт «IL DIVO» - своєю душевністю і справжніми талантами, які входять до його складу. На конкурсі я співав пісню Олександра Пономарьова «Варто чи ні». Вона допомогла мені розкрити свою душу, показати голос і – перемогти!
- Сергію, у Ліни Костенко є такі слова: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Напевне, це можна сказати й про пісню, яка без хорошого тексту - однокрила. А що для тебе поезія, ти сам вірші часом не пишеш?
- Та пробую... Для мене поезія – це душа. Те, що я думаю, переживаю, відчуваю, що відбувається у моєму житті. Мені здається, кожен вірш поета – це пережите, вистраждане. Не можна написати вірш чи пісню, які пройматимуть до глибини душі, не переживши сильних емоцій. У кожної людини ці емоції особливі, унікальні, тому поезія – це, звичайно, неповторність, а от чи зможе вона доторкнутись ще до чиєїсь душі – це вже від того, хто пише, залежить.
- Сергію, ти тепер багатий на досвід переможця. А що іншим порадиш: на твою думку, що конче потрібно для досягнення своєї мети?
- Потрібні впевненість у собі, зібраність. З розхлябаним характером важко чогось путнього досягти. Життя повинно бути зі змістом, треба знати, чого хочеш і заради чого живеш. І вірити. Якщо вам справді потрібна ця перемога і ви її варті – все обов’язково здійсниться!
* * *
На гала-концерті журі вручило переможцям дипломи, цінні подарунки та грошові премії. А юні лауреати конкурсу «Сузір’я Тавриди-2009» подарували присутнім на цьому пісенному святі чудовий концерт. Співати на прекрасній театральній сцені було незабутньо! Зал був переповнений, глядачі щиро вітали юних артистів. Та й взагалі впродовж усього конкурсу панувала атмосфера добра, душевності, щирих емоцій, вражень, це було справжнє свято!
Підсумовуючи конкурсне дійство, почесний голова журі Леонід Грач, зокрема, сказав: «Те, що цей конкурс народився і вже має свої традиції – дуже важливо для нашої духовної ідеї. Коли культура, мистецтво принижені, затоптуються бездуховним злим часом, який ми з вами переживаємо, повернення до того величного, святого, пісенного, вокального через образ Юрія Богатикова - це величезна справа. Тим більше, подивіться, які юнаки й дівчата виходили на сцену, які натхненні у них обличчя! Це тому, що, з одного боку, вони показали справжні таланти, справжній вокал, а з іншого - осягнули Богатиковську тему справедливості, патріотизму, благородства»...
...От і подумалося: а може, краще б усі наші політики менше займалися політикою, а більше організовували ось таких конкурсів, якщо вони приносять у наше життя більше патріотизму, благородства і культури, ніж вся їхня така «некультурна» й невдячна політична діяльність?..
Юлія КАЧУЛА.
Всеукраїнська загальнополітична та літературно-художня газета
«Кримська світлиця»
Немає коментарів:
Дописати коментар