ТАМ, ДЕ ГОРИ Й ПОЛОНИНИ...

Нещодавно в селі Верхній Ясенів (урочище Запідок) Верховинського району на Івано-Франківщині відбувся фестиваль проводів вівчарів на високогірні пасовища «Полонинське літо — 2012», який традиційно проводиться з метою вшанування людей нелегкої професії — «полонинників» та відродження вівчарського господарства. «Полонинське літо» – фестиваль, який вже давно відомий не тільки в Україні, але й за її межами. Свято вкотре відбулося на полонині — місці урочистих зібрань гуцулів, яке, за повір’ям, має неабияку духовну силу: над нею на висоті 1221 метрів знаходиться унікальний витвір природи — Писаний Камінь. Легенда стверджує, що цей камінь — не що інше, як священна могила короля титанів з племені карпів, від яких і пішла назва «Карпати». Ці люди-гіганти, ясноволосі і синьоокі, з’явилися в цьому краї, коли зійшли первозданні води, а Карпати тільки почали рости. Титани були наділені надприродною силою. Поховавши свого короля під гігантським каменем, вони вирубали сокирами обереги. І сьогодні на камені можна побачити древні знаки та символи, які використовуються у гуцульських орнаментах. За легендою, стражниками біля гігантської кам’яної могили титани поставили тутешніх старців. З того часу гуцули шанують Писаний Камінь як місце, де живуть могутні духи їхніх предків. За іншим повір’ям місцина з Писаним Каменем є стародавнім язичницьким святилищем, де в сиву давнину палав священний вогонь. Подейкують, що на цьому місці проходять сильні енергетичні потоки… На шляху до полонини тисячі туристів, гостей свята могли придбати національні вироби з дерева, глини, посуд, вишиваний одяг, скуштувати гуцульські сирні коники, бринзу, вурду, будз. Кожна сільська рада представляла сільськогосподарські досягнення своїх жителів та колоритні вироби декоративно-прикладного мистецтва. Пригощали національними стравами, вітали і приділяли увагу кожному гостю голови сільських рад. У карпатських селах — це люди, які добре знають про нелегку вівчарську справу, бо самі тримають господарство з добрим десятком корів і сотнею овець. У символізованих хатинках, які облаштували для фестивалю ґазди із карпатських сіл Криворівні, Верховини, Краснопілля, Гриняви, Яблуниці, Буковця, Верхнього Ясенева та інших, можна було скуштувати гуцульські страви — мамалигу, близько десяти страв із грибів, традиційний пастушачий бануш, що готується з кукурудзяної крупи крупного помолу, подається з бринзою, гулянкою (спеціально приготовлене квасне молоко) або білими грибами в сметані. На сцені серед полонини виступали аматорські гуцульські хори та оркестри народних інструментів, танцювальні, вокальні колективи і солісти. А завершила фестиваль полонинська ватра і запальні танці й пісні навколо неї. Молодь, якої багато було на святі, дає надію на те, що «Полонинське літо» і неповторні гуцульські традиції будуть вічними, як древній Писаний Камінь — непохитний їхній оберіг.

Юлія КАЧУЛА
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=10438