ЯНГОЛИ СПІВАЛИ, СВІТЛИЧАН ВІТАЛИ!

Напевне, років зо три останніх не було у «Світлиці» таких свят! Ото як провели наприкінці 2009-го у вщерть заповненому співаючому залі Будинку офіцерів тріумфальний пісенний фестиваль-конкурс серед читачів, так після того ніби зупинився час. Не до місця зараз згадувати, хто і чому намагався перервати нитку «Світличного» буття і вкоротити віку газеті. Скажемо лише, що тих, хто душею і серцем, словом і ділом підтримував свою газету «и в пучине скорбей, и в обители счастья», було набагато більше, тому й стало можливим це свято, 20-літній наш ювілей, який відзначили наприкінці грудня «світличани» в гостинному актовому залі Кримської універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка у Сімферополі.
Відразу — щире слово подяки працівникам бібліотеки, і насамперед — директору Людмилі Миколаївні Дроздовій за гостинність, відкритість і постійну готовність до співпраці, без чого культурологічній, літературній, мистецькій, просвітницькій газеті сьогодні просто неможливо повноцінно функціонувати. Бо знаємо, що більшість наших читачів-сімферопольців є постійними бібліотечними завсідниками, тому й почувалися і газета, і її читачі під бібліотечним дахом, як у рідному домі.
Тому — свято відбулося! Найприємніше те, що відгукнулося на газетне оголошення і прийшло багато наших давніх і нових читачів-шанувальників — набагато більше, ніж було у залі місць! Отже, року нормальної ритмічної роботи редакції, яку тепер діяльно підтримує наш київський видавець — Національне газетно-журнальне видавництво, цілком вистачило, щоб після тривалої перерви поставити газету на ноги, відновити передплату, розповсюдження, повернути читачів, реанімувати творчі контакти, «запустити» наші популярні масові газетні акції-конкурси, набути отой жаданий для кожного засобу масової інформації «зворотній зв’язок», без якого немає сенсу взагалі виходити в ефір чи в тираж. Тому генеральному директору Національного газетно-журнального видавництва Олесі Олександрівні Білаш і її заступнику Віктору Володимировичу Пасаку — і наша подяка, і оплески присутніх на святі читачів-«світличан»!
І кримська влада не обділила увагою ну зовсім не чужу їм державномовну «Світлицю»! Про це йшлося, зокрема, у привітанні Постійного Представника Президента України в Криму Віктора Тарасовича Плакіди, яке озвучив на святі його перший заступник Володимир Дєгтярьов, котрий вручив Почесні грамоти від Представництва кращим працівникам редакції. І хіба ж може бути не рідною «Світлиця» секретарю Центру законодавчих ініціатив Верховної Ради АРК Юхиму Зісьйовичу Фіксу (до всього, ще й волинянину!), з яким колись редакція спільно проводила мовно-комп’ютерне змагання серед кримських школярів, і один з подарованих переможцям комп’ютерів був саме від Юхима Зісьйовича!
А Володимир Адамович Буякевич, нинішній заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту автономії? Скільки ми разом об’їздили у минулі роки кримських шкіл, скільки провели мовно-комп’ютерних фіналів, залучаючи дітвору до знань, до мови, історії, літератури, пісні української! А півтора десятка вручених школярам комп’ютерів — і це ще тоді, коли на селі це чудо техніки взагалі недоступне було — як же цим не гордитися? Тож хіба міг не прийти на наше спільне газетне свято Володимир Адамович і не зачитати щирі слова привітання від освітнього міністерства:

«20 років тому, 31 грудня 1992 року, вийшов перший номер Всеукраїнської загальнополітичної і літературно-художньої газети «Кримська світлиця», яка за ці роки стала рідною багатьом читачам та прихильникам. У цьому велика заслуга тих, хто створив газету, доводив необхідність її існування, наповнював глибоким змістом... Усі ці роки ви невпинно працювали над становленням, розбудовою, поширенням української інформаційної, духовної, культурної присутності у кримському регіоні... Газета надає можливість кримським читачам, у тому числі школярам та студентам, не лише отримувати важливу і цікаву інформацію, а й спробувати свої сили в літературній творчості, брати участь у багатьох цікавих конкурсах, які проводяться редакцією «Кримської світлиці».
Сподіваємося на подальший розвиток газети, зичимо всім працівникам редакції й видавництва міцного здоров’я, сил та наснаги у роботі над новими випусками «Кримської світлиці»!
З повагою,
Н. Г. ГОНЧАРОВА,
міністр освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим».

Редакція також щиро сподівається на сприяння кримських владних структур у відродженні і продовженні усіх тих хороших починань, які невтомно продукувала «Світлиця». Зокрема, відновлення повноцінного випуску дитячого додатку до «Кримської світлиці» «Джерельця», яке успішно виходило впродовж понад десяти попередніх років, але було «замулене» проблемами, що звалилися на редакцію кілька років тому. Про це говорив, звертаючись зі сцени до влади, архієпископ Сімферопольський і Кримський Української православної церкви Київського патріархату Климент. Промовляв проникливо і щиро про духовність, про дітвору, з якою потрібно працювати змалечку, і що «Джерельце» — це той інформаційно-духовний виховний інструмент, що якби його не було, то треба було б його придумати!
Голова Громадської ради газети, очільник Кримської філії НТШ академік Петро Васильович Вольвач також звернувся до представників усіх гілок кримської влади з проханням підтримати і «Світлицю», і її унікальне дитяче продовження «Джерельце». Відкриваючи як «світличний» старійшина урочисте зібрання, Петро Васильович закликав через призму «Світлиці» поглянути в минуле й оцінити реалії нашого кримсько-українського буття. «...Наш тижневик – унікальне явище у культурному житті та інформаційному просторі Незалежної України. Вистраждана всім українством Криму газета – майже ровесниця відновлення Української держави. Її започаткування стало можливим лише після здобуття незалежності України. Для майже одномільйонного, вщент зросійщеного населення півострова, це була величезна історична подія і справжній вибухово-резонансний інформаційний прорив. Адже після ліквідації за вказівкою Кремля у Криму ще на початку минулого століття навіть поодиноких українських шкіл, єдиної україномовної газети «Радянський Крим» і ліквідації україномовного дубля українофобської «Крымской правды», колишнього органу місцевого обкому компартії, сотні тисяч українського люду, переселеного з материкової України, упродовж майже тридцяти років не мали можливості ні навчати дітей рідною мовою, ні читати українську пресу. Маємо пам’ятати, що саме українці та Україна у повоєнні роки зробили найвагоміший внесок у широкомасштабну відбудову Криму, відродження всіх галузей народного господарства, його економіки та інфраструктури півострова.
Створена українською громадськістю у першу річницю незалежності України газета «Кримська світлиця» відіграла і продовжує відігравати провідну роль у досить складних державотворчих процесах не лише у Криму, але на Півдні і Сході України. Вона сприяє поверненню історичної пам’яті сотень тисяч зросійщених переселенців з України та їхніх нащадків. Часопис сприяє формуванню національної ідентичності та самосвідомості, реанімує національну честь та гідність. Саме такі видання перетворюють безлике аморфне «население» у свідому українську націю.
Серед інших кримських видань газета вирізняється своєю чітко визначеною державницькою ідеологією, національним патріотизмом, високою професійністю, толерантністю та журналістською етикою.
Як засвідчує передплатний ареал, читацька аудиторія газети не обмежується лише Кримом. Її читають і знають по всій Україні та діаспорному світі. Вона справді стає всеукраїнською.
Якщо говорити про найвагоміші і найбільш знакові здобутки української громади Криму за роки незалежності України, мусимо назвати перш за все створення Кримської єпархії УПЦ Київського патріархату та відкриття Кафедрального собору Рівноапостольних князів Володимира та Ольги у м. Сімферополі.
Величезним досягненням нашої громади є також значний прорив в освітній сфері. При шаленому спротиві місцевої влади, без істотної підтримки центральної влади громадськості вдалося відкрити сім українських шкіл, серед них зразкову школу-гімназію у м. Сімферополі.
Справжньою революційною подією в зросійщеному антиукраїнському інформаційному просторі Кримської автономії стало створення газети «Кримська світлиця» та відкриття україномовних програм на радіо та телебаченні.
У царині культури та мистецтва маємо відому на всю державу україномовну зразкову театральну студію «Світанок» Алли Петрової та Олександра Польченка при Сімферопольському будинку дитячої і юнацької творчості та унікальне видавництво «Доля» Валерія Басирова.
Після наполегливої багатолітньої боротьби з місцевими чиновниками наприкінці грудня минулого року врешті-решт у Сімферополі з’явився перший в Україні музей української вишивки імені Героя України Віри Роїк. Вона була великою патріоткою України та шанувальницею «Кримської світлиці». Саме завдяки нашій газеті ім’я знаменитої майстрині сьогодні відоме у найвіддаленіших куточках України.
Незважаючи на відсутність належної підтримки та фінансову скруту, шалену протидію антиукраїнських сил і місцевих «доброзичливців», «Кримська світлиця» вистояла, дожила до свого 20-ліття. У цьому величезна заслуга її редакторів, громадськості та читачів часопису, зазначив Петро Вольвач.
Як видання, що сприяє державотворенню, сіє добре та вічне, вона потребує належної державної підтримки та уваги шанувальників і читацького загалу. Всі ці двадцять років тижневик не мав власного приміщення, витрачаючи значні кошти не на свій розвиток та модернізацію видавничої бази, а на оренду. У той час, як антидержавницькі українські видання безоплатно користуються успадкованими від держави приміщеннями та майном...»
Хтось скаже, що, може, й не варто було б на свято згадувати про ці проблеми. Бо атмосфера в залі була справді святкова: присутні захоплено слухали й аплодували заслуженій артистці України, «кримському соловейкові» Наталі Безкоровайній, заслуженому працівнику культури, лауреату премії АРК Оресту Мартиніву, який виконав на мотив української народної пісні про Гандзю білолицю поетично-пісенний перефраз нашого давнього читача і автора, поета, професора Михайла Вишняка:

Чи є в світі молодиця,
Як та «Кримськая світлиця»?
Ой, скажіте, добрі люди,
Чи без неї Крим НАШ буде?
Наша рідна, наша славна,
Ти в Криму – найбільш державна!
Хто тебе всякчас читає,
Той мудрішає, зростає!
Вчителька і провідниця
Наша «Кримськая світлиця»!
Ти і мужня, і лірична.
Головне ж – патріотична!
Ти подруга й помічниця,
Душ вкраїнських чарівниця!
Маєш друзів вдосталь всюди,
Бо тебе шанують люди!
Українство ти єднаєш,
Пробудитись закликаєш!
Звідусіль тобі привіти
І дорослі шлють, і діти!
Процвітай же всім на славу,
Й борони свою державу!

Добрі, теплі, щирі слова лунали зі сцени. Справжній гімн «Світлиці» спеціально до ювілею написав і сам неперевершено виконав заслужений працівник культури АРК, режисер, поет, композитор і співак Юрій Людмилов (Хропаченко). Зачарувала присутніх Олена Горьковенко із с. Холмівки Бахчисарайського району, переможниця пісенного конкурсу, який «Кримська світлиця» проводила кілька років тому. І взагалі, що не «світличанин» — то талант, самородок, що й продемонстрували наші юні та дорослі читачі. Талановиту делегацію привезла з собою на свято голова севастопольської міської організації Союзу українок Тамара Мельник. Вчитель української мови та літератури сімферопольської школи № 29 Тетяна Захарова представила свого талановитого співучого учня Вадима Бевха. І завідувач кафедри української філології Кримського інженерно-педагогічного університету Ніна Федорівна Грозян прийшла на свято зі студенткою Еміне Мустафаєвою, «Два кольори» у виконанні якої полонили глядачів.
А нас просто причарувала своїм рукотворним подарунком Лариса Данилейченко із Сімферополя — ляльками, вбраними у вишитий нею український національний одяг. Ні, не зміліє «Джерельце» (бо ляльки — напевне ж для нього!), не погасне «Світлиця», поки йтимуть до них наші прекрасні кримські земляки з відкритими душами і чистими серцями. Аж із далекого Чорноморського приїхала Марина Марківна Волошина — не встигла виступити, бо так багато було бажаючих! Зате ми встигаємо привітати нашу читачку з її сонячним ювілеєм, який Марина Марківна відсвяткувала 5 січня — напередодні Різдва Христового. Добра і світла Вам, шановна Марино Марківно, — на довгі літа! І щоб завжди поруч із Вами йшла по життю й допомагала наша (і Ваша!) «Кримська світлиця»!
Але не тільки «Світлицю» вітали й обдаровували того дня. Як ми й обіцяли, на ювілейній святковій сцені були вручені призи переможцям наших газетних конкурсів — велосипед і ноутбук. Сердечно дякуємо спонсорам, завдяки яким вчителька із Сімферополя Галина Вороніна має тепер ноутбук! Це, нагадаємо, підприємець Віталій Осадчий із Севастополя, Василь Стефанюк із Сімферополя (товариство «Україна-Світ») і Громадська організація «Фронт Змін» у Криму.
Саме лідер кримського «Фронту Змін» Олексій Бурбак і вручав призовий ноутбук переможниці, а Василь Стефанюк уже пообіцяв зробити свій внесок для придбання головного призу для наступного конкурсу!
Напевне, не вистачить місця і часу навіть перерахувати усіх, хто виступив на святі. Звичайно ж, з нами був Всеукраїнський інформаційно- культурний центр на чолі з Владиславом Енверовичем Єрмаковим. Його заступниця Світлана Леонова зачитала привітання від сина нашої «Світличної» Берегині Віри Сергіївни Роїк Вадима Михайловича, який хоч і не зміг прийти на свято, але душею, як і його вічна у своєму мистецтві і в нашій пам’яті мама, був із нами. Наш колега і побратим, кореспондент Радіо «Свобода» Володимир Притула підкріпив своє привітання барильцем добірного кримського вина. Голова профспілки працівників культури АРК Галина Борисівна Лемешко «підсолодила» юним читачам «Джерельця» життя, подарувавши цукеркову ялинку — це тепер головний приз наступного дитячого конкурсу. Привітали газету піснею і словом працівники Гарнізонного будинку офіцерів м. Сімферополя, де колись, завдяки дружньому до нас ставленню директора цього закладу Миколи Васильовича Степанова, ми проводили наші газетні пісенні фестивалі. Від Кримського регіонального медіа-центру Міністерства оборони України привітав підполковник Олексій Мазепа. Від Національної спілки письменників України — голова Кримської республіканської організації НСПУ Борис Григорович Фінкельштейн, від Національної спілки журналістів України — член правління КРО НСЖУ Андрій Трохимов.
Ну, а найсимволічніший дарунок, напевне, вручили «Світлиці» голова Української громади Криму Владислав Григорович Хмеловський і голова Ліги етнічних українців АРК Петро Васильович Смолянінов — це дідух, зроблений власними руками із жита, вирощеного на дачній діляночці крем’янистої кримської землі. Символічний — бо так само і «Кримська світлиця» пробивається, проростає до своїх читачів крізь терни, крізь роки, крізь проблеми. Але буде Хліб, і буде Слово, і не згасне наша «Світлиця», поки йтимуть, горнутимуться до неї люди, як це було на нашому святі. Тож спасибі Вам за животворне і вічне світло Ваших душ, «світличани»! До нових зустрічей, до наступних ювілеїв!

Віктор КАЧУЛА

стаття у "Кримській світлиці" http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11236

НЕБО — ВИЩЕ ТАМ, ДЕ ВИ!

«НЕБО — ВИЩЕ ТАМ, ДЕ ВИ! — ДОБРІ, ЧЕСНІ, ПОРЯДНІ, РОБОТЯЩІ, ТАЛАНОВИТІ, ЩЕДРІ, БАГАТІ ДУШЕЮ ЛЮДИ!» — так перефразував назву своєї першої поетично-пісенної збірки головний редактор «Кримської світлиці», Заслужений журналіст України Віктор Качула, звертаючись до глядачів зі сцени 8-го гарнізонного будинку офіцерів у Сімферополі, де минулої п’ятниці відбулась презентація його книги та аудіодиска з авторськими піснями, записаними разом з донькою Юлею.

У перший день весни в гостинному залі 8-го гарнізонного Будинку офіцерів зібралися школярі, студенти, громада — усі «світличани» — на концерт-презентацію Віктора Качули та його доньки Юлії. Ведучі розпочали свято віршем В. Качули, якого він написав понад 30 років тому – ще у далекому 1982 році:

Чи то зимовим сном заснули?
Вчора ще лютневі
снились сни —
Що забули, мила,
ми ж забули,
Що сьогодні —
перший день весни!

— Давайте зараз з-під нашого кримського неба подумки перенесемося під небо волинське, — говорять ведучі — методист Будинку офіцерів Руслана Сулейманова та вихованець театральної студії «Світанок» Олександр Поліновський, — звідки родом Віктор Качула, де залишилися його старенькі батьки, де його мала Батьківщина, куди він постійно повертається у думках і в творчості. Давайте пригадаємо наше земне коріння, вклонимося нашим сільським дідусям і бабусям, нашим батькам — їм усім присвячується пісня «Яблуневий рік» на слова і музику Віктора Качули, яка зараз прозвучить...
Пісні під гітару — вірші та музику — Віктор Качула почав складати ще у Шацькому лісовому технікумі, розташованому біля знаменитого озера Світязь, де здобував свою першу освіту. Згодом – строкова служба в Групі радянських військ у Німеччині, робота у лісництві, а потім у районній газеті на Волині, навчання на факультеті журналістики в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, а далі – Крим. І скрізь писав вірші, пісні – їх, напевне, вже далеко за сотню, багатьом – вже по кілька десятків років.
І ось через стільки літ – лише на початку цього року Віктор Качула випустив свою першу поетично-пісенну збірку «НЕБО – ВИЩЕ ТАМ, ДЕ МИ!» з диском авторських пісень, який йому допомогла записати донька Юлія, студентка факультету естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Тож тепер вже було з чим виходити до людей!
А їх, вдячних слухачів, що прийшли на концерт привітати авторів, було навіть більше, ніж на останньому нашому «світличному» святі — на ювілеї газети. Серед них архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент та отець Іван з Перевального, котрі назвали вірші та пісні В. Качули духовними і благословили автора на створення нових книг. Завітав на свято й перший заступник Постійного Представника Президента України в Криму Володимир Дегтярьов, який зачитав привітання від Представника Президента Віктора Плакіди:

«Шановний Вікторе Володимировичу! Прийміть сердечні вітання з нагоди презентації першої поетичної збірки «Небо — вище там, де ми!»
Ви — яскрава особистість, творча людина, істинний патріот, чий життєвий шлях є прикладом високого подвижництва.
Тепло Вашого серця, яке залишається на сторінках яскравих творів, допомагає кожному з нас плекати в серці любов до рідного краю, до Батьківщини.
Дозвольте висловити щиру вдячність за багатогранну діяльність, вірність покликанню, активну громадянську позицію, за те, що Ви рік за роком робите значний внесок у розвиток інформаційного простору Криму і України.
Від щирого серця бажаю нових успіхів та звершень, здійснення бажань, творчого настрою й натхнення!
Міцного здоров’я Вам і Вашим рідним, щастя і добробуту!»

А побачила світ перша книга В. Качули завдяки відомому кримському видавцеві, директору видавництва «Доля» Валерію Басирову. Кажуть, що В. Качула натрапив на видану раніше Валерієм Басировим книгу з аудіодиском – і загорівся цією ідеєю. А ще відомо, що у цьому році це взагалі перша книга, видана «Долею». Тож спасибі Валерію Магафуровичу Басирову і його видавництву «Доля» за таку вдячну долю для виданих ним книг!
Допомагали пісням Віктора і Юлії Качул «ставати на крило» педагоги сімферопольської музичної школи № 4, у якій Юля навчалася по класу фортепіано. Зокрема, саме викладач Ніна Юріївна Бакши підказала ідею створити дует гітари і домри, з якими Юля співала пісні «Повертайтеся, лелеки!», «Мрія» — і почала перемагати з ними на різних конкурсах ще у той час. А на концерті юні вихованці музичної школи № 4 разом з Юлею виконали «Песенку о неговорящем попугае» на слова і музику Віктора Качули.
Зовсім по-новому прозвучала пісня В. Качули «Повертайтеся, лелеки!» у виконанні заслуженого працівника культури, лауреата премії АРК Ореста Мартиніва.
Вірш «Додому» з книги «Небо – вище там, де ми!» прочитав вихованець зразкової театральної студії «Світанок» Артем Жученко (керівник студії – заслужений працівник культури України Алла Петрова).
Коли волинського хлопця Віктора Качулу призвали до армії, солдатська доля занесла його аж до Німеччини, в Групу радянських військ, де 2 роки відслужив танкістом. Зрозуміло, що робочою мовою в армії тоді була російська, тому писав танкіст Качула для своїх колег по службі здебільшого, звісно, російською. Пісні про службу, а також ностальгійні, про рідний дім, Батьківщину, які залишилися далеко, про кохання, яке було недосяжне. Про те, що всі перешкоди і випробування буде подолано, і все буде добре в цьому житті! Ось, наприклад, як у пісні «Облака», яка тепер, більше ніж через 30 літ підняла настрій усім присутнім у залі. Пісню заспівала Юлія Качула, а підтанцьовували їй багаторазові чемпіони України, Криму, фіналісти Кубка світу з бальних танців Анаіт Погосян та Павло Козаченко.
Який же тісний цей світ! Хіба чверть століття тому, в далекій Німеччині, міг подумати солдат Віктор Качула, що колись у Криму зустрінеться, можна сказати, з однополчанином, і той сьогодні на концерті читатиме його солдатські вірші! Заслужений артист АРК, працівник Всекраїнського інформаційно-культурного центру Аркадій Вакуленко, який також служив колись у Німеччині, прочитав вірш В. Качули «Комбату».
Потрапивши після університету за розподілом на роботу до Криму, Віктор Качула працював в обласній молодіжній газеті. І часто бувало так, що теми своїх газетних публікацій продовжував у віршах чи піснях. Один з таких прикладів – пісня, присвячена воїну-«афганцю» Олексію Миролюбову, який втратив в Афганістані обидві ноги, але не скорився долі, а залишився в строю, знайшов своє місце в житті, виховав з дружиною Оленою двох дітей, а тепер має вже трьох онуків! В Нижньогірську, де живе Олексій Миролюбов, створюється Музей ветеранів Афганістану. На прохання організаторів Віктор Качула подарував музею книгу, в якій є вірш, присвячений їхньому герою-земляку Олексію Миролюбову.
Вірш Віктора Качули «Алексею Миролюбову, устоявшему, несмотря ни на что…» щиро, проникливо — до сліз! — прочитав вихованець зразкової театральної студії «Світанок» Арлен Юнусов.
Не знати, як склалася б доля Олексія Миролюбова, якби не було у його житті ангела-охоронця — дружини Олени, з якою вони дружили з 5-го класу, яка дочекалася свого Олексія з Афганістану, не покинула покаліченого, підставила плече і душу. Пісня Віктора Качули «Розминулись, розійшлись…», яка прозвучала у виконанні Юлії, була написана задовго до знайомства з подружжям Миролюбових, але вона – ніби про них...
Вірш В. Качули «Про слова» прочитала Юлія Харьковська зі зразкової театральної студії «Світанок». А про те, як вправляється зі словами автор, розповів Данило Андрійович Кононенко, відомий кримський поет, колега по «Кримській світлиці», незмінний редактор відділу літератури, шеф-редактор «Джерельця», заслужений журналіст України, автор передмови до цієї книги.
Вірш В. Качули «Сум» — написаний – увага! – ще аж у 1975 році, в технікумі — прочитала вихованка студії «Світанок» Марія Шевченко. А вірш з такою вже дорослою, трагічною назвою — «Я вчора вмер…», написаний майже через 20 років, у 1994-му, прозвучав у виконанні ще одного «світанківця» Олександра Поліновського.
То які ж вірші у автора кращі – дорослі, сучасні чи написані ще у дитинстві, в юності? І коли вже можна починати писати книжки? Про це говорив зі сцени Михайло Якович Вишняк, поет, літературознавець, критик, голова творчого об’єднання україномовних письменників Кримської республіканської організації Національної спілки письменників України.
Допомагав Віктору і Юлії Качулам з написанням музичного супроводу до пісень сімферопольський музикант, звукорежисер, аранжувальник, продюсер Дмитро Молчанов. На святі Д. Молчанов розповів, що йому дуже приємно було співпрацювати з такими талановитими авторами, які приходили до нього вже практично із повністю сформованими музичними творами.
А ще на концерті прозвучала пісня «Зоря», яку написала донька Віктора Качули – Юлія. Усім присутнім на святі мамам, і своїй мамі — Галині Володимирівні, учительці української мови та літератури сімферопольської школи-гімназії № 25, Юля присвятила зворушливу пісню-молитву «Мамо, вічно будь!», яку В. Качула написав своїй неньці до 70-літнього ювілею. Під час звучання пісні у багатьох блищали сльозинки на очах...
А на завершення концерту Юлія та Віктор Качули заспівали пісню «Батькова наука», рядки з якої — «НЕБО – ВИЩЕ ТАМ, ДЕ МИ!» — дали назву цій першій пісенно-поетичній книзі. «Небо — вище там, де Ви!» — добрі, чесні, порядні, роботящі, талановиті, щедрі, багаті душею люди!» — з такими словами звернувся до усіх присутніх автор. А ще Віктор Качула подякув за допомогу з виданням книги, за підтримку, популяризацію, організацію заходу, зокрема, працівникам ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр», Кримському республіканському осередку міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство», колективу 8-го гарнізонного Будинку офіцерів. «Ми щиро дякуємо усім, хто прийшов підтримати наше Слово, нашу Пісню! — сказав наостанок Віктор Качула. — І якщо після цього концерту весняне кримське небо здасться вам хоч трішечки вищим, значить, все це було недаремно!».

Любов СОВИК

стаття у "Кримській світлиці" http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11519

Таврійський національний університет
ім. В. І . Вернадського.

Відкриття Всекримського конкурсу учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя!», присвячений українській поетесі Лесі Українці.

Творча зустріч з авторами пісенно-поетичної книги

"Небо  - вище там, де ми!"

Віктором та Юлею Качулами 

у Кримському інженерно-педагогічному університеті.