І ПОЦУПИЛИ ЇЇ У НАС... МИ САМІ
ПРАГА
Чехія і її столична «пісня у камені» - архітектурно-романтична Прага стали останніми європейськими точками на шляху нашої мандрівки.
«Як я хочу в Прагу! – писала Марина Цвєтаєва. – В житті не хотіла повертатися в жодне місто, а в Прагу хочу!». Зі словами талановитої російської поетеси важко не погодитися – і справді, Прага захоплює своєю красою, таємничістю, неперевершеними історичними пам’ятками.
Наш празький екскурсовод розповів нам стародавню легенду, яка пов’язує історію Праги з іменем міфічної княгині Лібуші. Якось вдивляючись із крутої скелі в протилежний берег Влтави, вона вигукнула: «Бачу місто велике, до зірок піднесеться слава його...». Ці пророчі слова незабаром здійснилися і «місто на Влтаві» стало одним із найславетніших у світі.
Назва міста походить від слова «prah» — поріг. А ось назва річки «Влт-ава» походить від кельтської «wild adna», що означає «дика вода».
Жодне інше місто не може зрівнятися із стовежевою богемською столицею за багатством історико-архітектурної спадщини та кількістю романтичних легенд і переказів, пов’язаних з історією «кам’яного серця Європи». Величний Празький град, романтична Мала Страна зі своїми бароковими палацами й простими будиночками, вузькі середньовічні вулички Старого міста, тихі Градчани й вируючі життям нові ділові райони, надсучасний профіль Танцюючого будинку та поєднуючий з вічністю силует Карлового мосту – усе це Прага.
Визначним місцем чеської столиці є Празький град, заснований Карлом ІV. Прагнення короля забезпечити улюбленому місту вічну славу втілилося в невтомному спорудженні шедеврів архітектури. Гордістю Чехії став імператорський замок і величний собор Святого Віта, що мистецьки поєднує готику й ренесанс. І не дивно – він зводився протягом п’яти століть!
У Празькому граді блукаємо Златою вуличкою. В містичну епоху імператора Рудольфа алхіміки займалися тут пошуками філософського каменю та еліксиру вічної молодості. А сьогодні у крамничках й майстернях приїжджі охоче купують вироби зі скла та глини – унікальні й ексклюзивні, оскільки виготовляються вони в єдиному екземплярі.
Перед нами - Чехов міст, збудований на початку ХХ століття у стилі модерн, прикрашений водяними зміями. Навпроти - непримітна сіра будівля - юридичний факультет Карлового університету. До речі, Карлів університет - перший університет у Європі. На сьогодні він має чотири факультети: філологічний, філософський, юридичний і медичний. Репутація його у світі досить висока.
Карлів міст - справжня архітектурна перлина, своєрідна візитівка Праги. Міст простягнувся більш як на півкілометра через ріку Влтаву. Понад тридцять скульптур біблійних святих та героїв чеської історії - неповторна окраса цього архітектурного витвору. Серед них найпопулярніша барокова скульптура чеського Святого Яна Непомука. На її постаменті відлитий у бронзі рельєф меча з п’ятьма зірками. Якщо прикласти до нього руку так, щоб кожен з пальців торкався однієї із зірок, то здійсниться найпотаємніша мрія.
Просто неможливо було у нашій мандрівці пройти мимо Староместської площі, не побачити один із найвідоміших у цілому світі астрономічних годинників на вежі ратуші - Орлой. Він був змонтований у 1410 році майстром Мікулашем. Годинник не тільки показує час, але і спонукає задуматися про спасіння своєї душі і швидкоплинність нашого земного життя. Кожну годину скелет, символізуючи смерть, смикає за дзвін, скупий дзвонить монетами, гордівник милується собою в дзеркало, починають свій хід 12 апостолів. За легендою, майстра, який відремонтував у 1490 році годинник, осліпили, щоб він не зміг відтворити ще будь-де щось подібне.
А хіба можна побувати у Празі й не спробувати розрекламованого на увесь світ чеського пива? Ось тут для мене особисто розвіявся ще один європейський міф про найкраще у світі пиво. Ну от абсолютно нічим наше українське не гірше від «розкрученого» чеського. А от неперевершений смак коронних національних страв Чехії - часникового супу (чеснечки), бургундського гуляшу, картопляних кнедликів з копченим м’ясом ви вже ніколи не зможете забути.
Але найкраще враження справляють місцеві жителі: охайні, усміхнені, їхні обличчя відбивають стан тієї людяності, упевненості, заможності, небайдужості, доброзичливості, європейськості, - всього того, що так хочеться бачити й відчувати на Батьківщині...
* * *
P. S. Може, комусь здасться, що наша невеличка українська мандрівна «танцювально-співаюча» екскурсійна група повернулася зі свого європейського турне додому, як ота Попелюшка з казкового балу в королівському палаці у свою комірчину? Чи як бабуся із «Золотої рибки» - до свого розбитого корита? Зовсім ні! І у нас в Україні є що показати і про що розповісти всьому світові, і в Криму - зокрема. Але ж - земляки! Співвітчизники! Українці! Пригадайте хоча б, як цього літа на Південнобережжі люди були змушені зносити паркани, якими новітні «господарі життя» «прихватизували», відгородили від них їхнє ж море. Чи можливо це було б в будь-якій із побачених нами країн, які ми звично називаємо європейськими, де СПРАВДІ діє закон, де людина, її право на гідне життя СПРАВДІ становлять суспільну і державну цінність. А порівняйте наші вітчизняні зарплати і пенсії - рядові і начальницькі, пригадайте недоторканності депутатські, справу Лозинського (це із найсвіжішого) - де він тепер, чи не по Європах десь переховується?
Ось та «Європа», яку вкрали (або проспали, прогавили) у нас ми самі. Як її повернути? Тільки усвідомивши й ставши, нарешті, господарями на своїй землі. Взявши, нарешті, у свої руки власну долю і долю рідної країни. Бо ж подивіться, яке диво-дивнеє відбувається: найчастіше саме представники нашої влади бувають у Європі - і ще далі. Невже вони не бачать, не порівнюють і не можуть, маючи усі владні важелі, нічого змінити? Значить, їх поки що усе влаштовує. Бо якщо, як у цивілізованому світі, «вирівняти» владу перед законом (закон для всіх один!) - їхнє «недоторканне» безтурботне життя просто закінчиться.
Їх купка - пристосуванців біля влади. А нас - мільйони. І майже 80 відсотків населення за останнім переписом в Україні - таки українці. Це - величезна сила! Залишилося помножити її на гідність, гордість і незаперечне людське прагнення й право жити по-людськи - хоча б «як у Європі». Але - в Україні!
P. S. Може, комусь здасться, що наша невеличка українська мандрівна «танцювально-співаюча» екскурсійна група повернулася зі свого європейського турне додому, як ота Попелюшка з казкового балу в королівському палаці у свою комірчину? Чи як бабуся із «Золотої рибки» - до свого розбитого корита? Зовсім ні! І у нас в Україні є що показати і про що розповісти всьому світові, і в Криму - зокрема. Але ж - земляки! Співвітчизники! Українці! Пригадайте хоча б, як цього літа на Південнобережжі люди були змушені зносити паркани, якими новітні «господарі життя» «прихватизували», відгородили від них їхнє ж море. Чи можливо це було б в будь-якій із побачених нами країн, які ми звично називаємо європейськими, де СПРАВДІ діє закон, де людина, її право на гідне життя СПРАВДІ становлять суспільну і державну цінність. А порівняйте наші вітчизняні зарплати і пенсії - рядові і начальницькі, пригадайте недоторканності депутатські, справу Лозинського (це із найсвіжішого) - де він тепер, чи не по Європах десь переховується?
Ось та «Європа», яку вкрали (або проспали, прогавили) у нас ми самі. Як її повернути? Тільки усвідомивши й ставши, нарешті, господарями на своїй землі. Взявши, нарешті, у свої руки власну долю і долю рідної країни. Бо ж подивіться, яке диво-дивнеє відбувається: найчастіше саме представники нашої влади бувають у Європі - і ще далі. Невже вони не бачать, не порівнюють і не можуть, маючи усі владні важелі, нічого змінити? Значить, їх поки що усе влаштовує. Бо якщо, як у цивілізованому світі, «вирівняти» владу перед законом (закон для всіх один!) - їхнє «недоторканне» безтурботне життя просто закінчиться.
Їх купка - пристосуванців біля влади. А нас - мільйони. І майже 80 відсотків населення за останнім переписом в Україні - таки українці. Це - величезна сила! Залишилося помножити її на гідність, гордість і незаперечне людське прагнення й право жити по-людськи - хоча б «як у Європі». Але - в Україні!
Юлія КАЧУЛА.
Немає коментарів:
Дописати коментар